Бісероплетіння – різновид декоративно-ужиткового мистецтва з використанням перлів – природного чи штучного походження.

Історія цього ремесла розпочалась  майже 6 тис. років тому! Плетіння бісером вміщує в собі різноманіття кольорів, символи та орнаменти з глибокими традиційними сенсами, безліч цікавих та особливих технік і багатогранність можливих дизайнів.

Перші скляні намистини, які віддалено нагадували сучасний бісер, з’явилися в стародавньому Єгипті – з них плели браслети, намиста, сітки для прикраси суконь.

З розвитком скляного виробництва намистини зменшувалися, набуваючи звичного нам формату дрібного бісеру. Однак, ще довгий час матеріал відносили до числа предметів розкоші. Пізніше центром скляного виробництва стало італійське місто Мурано, яке знаходиться недалеко від Венеції – саме там удосконалювалися технології виготовлення бісеру. У Чехію (Богемія) техніка виготовлення бісеру прийшла із сусідніх країн, але незабаром в Чехії навчилися варити скло, яке за своєю чистотою, прозорістю, блиском і твердістю перевершувало всі раніше відомі вироби зі скла. Склороби Богемії створили свою технологію. До складу скла вони ввели замість соди деревну золу – поташ. Звідси і пішла назва «лісове скло». Особливою популярністю чеське скло користувалося наприкінці ХVІІ – початку ХVІІІ в. Тут виготовляли штучні дорогоцінні камені для вишивання, кришталевий і скляний бісер і стеклярус. У ХІХ столітті було винайдено машинний спосіб виготовлення бісеру – завдяки цьому матеріал впав в ціні і став загальнодоступним. Саме тоді бісер замінив традиційні матеріали в етнічних техніках плетіння і «упровадився» в народні промисли. Вироби та декор з бісеру були затребувані на межі XIX - XX століть – у часи розквіту стилю «модерн». В індустрії моди бісерне плетіння ставало актуальним на хвилі популярності етнічних стилів – в «хіппанських» 60-х та пізніше, в 2000-х рр.

Здавна було відомо склоробство і на Київській Русі, про що свідчать розкопки Давніх курганів і городищ, а також письмові джерела. Нещодавно на території Сумської області в похованнях ІІІ-ІV ст.знайдені коралові, сердолікові і скляні намиста. В Київський Русі (ІХ – ХІІ ст.) жінки і діти носили прикраси зі скляних бус і браслетів різної форми та кольору.

Ми можемо переглянути деякі прикраси з бісеру часів Київської Русі.

Метелики

Метелики - двохлопастевий металевий стержень, обплетений перлами ажурним візерунком, що нагадує крила метелика. Перлини нанизувалися на тонкий дріт або кінський волос і кріпилися до нижньої частини підвіски у формі краплі або дзвоника. Основу деталі виготовляли з латуні, сплаву металів: цинку і міді, з додаванням інших елементів, дужку виготовляли зі срібла. Остаточна форма сережок і використовувані матеріали визначилися до кінця XVIII сторіччя, проте в XIX ст. - натуральні перлини замінили стеклярусом і бісером з перламутровим покриттям.

Гайтан

Гайтан (також - титан, гердан, королеска, ітан, почепка, чапочка і ін.) – в першу чергу нагрудна прикраса, в деяких випадках переходить в наспинну або з'єднуються з нею Спочатку виготовлявся у вигляді смуги-ланцюжка з металевих кілець, сплетених між собою, кулоном служив прикріплений до неї хрест або ікона. Пізніше, народні умільці почали виготовляти такі прикраси з ниток або бісеру, що значно спростило роботу і зменшило вартість прикраси. В наш час гайтани - довгі плетені смужки з бісеру (найбільша довжина - до талії), завширшки не більше 10 см. Обидва кінці бісерної стрічки з'єднані за допомогою підвіски, яка, в свою чергу, прикрашена бісерної бахромою або китицми, медальйоном. У далекій давнині, з метою надати гейтану спеціальний обереговий сенс - до нього разом з підвіскою прикріплювали кістку курячого крила - вставаранку.

Грібатка

Грібатка - схожий на гердан, тільки бісерні нитки або ланцюжки розділені на рівні відрізки за допомогою елементів що формою та зовнішнім виглядом , нагадують головний медальйон. Може замикатися великою підвіскою - медальйоном, а може залишатися не замкненою.

Оленки

 

Оленки (також - ожерелок, броду, жарелок, шийна стрічка, подгорлок і ін.) - майстерно розшита та багато прикрашена смужка тканини, що одягається на шию. Нижній край прикрашався складеними стрічками, китицями або бахромою намистинами, бісером або стеклярусом.

Колодочки та джгут

Колодочки або джгут - туго сплетене об'ємне кільце з бісеру або ланцюжка, дуже схоже на тіло змії. Найчастіше використовувалося молодими жінками і дівчатами на території Тульської, Рязанської і Калузької губерній. Ларіат - також тугий об'ємний бісерний джгут, тільки більш довгий. Використовувався як пояс або як намисто. З невідомих причин часто їх плутають з герданами.

Наборушнік

Наступної прикраси нажаль немає фото та прикладів саме з часів Київської Русі, але вона була дуже схожа на традиційну українську Лемківську кризу. Наборушнік (також глунец, оплеччя) - кругла шийна прикраса, лицьова сторона якого багато прикрашена срібним або золотим шиттям, вишуканою національною вишивкою, канітеллю, перлами, бісером або аплікацією з кольорової фольги.

В Україні здавна вишивали намистом і бісером. Пацьорки, пацюрки, цятки, маніста, лєлєльки, коральки, коралики, дьондятка, дьондя, дробенька – дрібні різнобарвні круглі або багатогранні, скляні чи металеві зерна з наскрізним каналом. У І ст. до н. е. – І ст. н. е. тут було знайдено взуття та предмети побуту, вишиті непрозорим бісером, золотими нитками та коштовним камінням. У Х – ХІ ст., крім вишивання лляними, шовковими, золотими й срібними нитками на Русі, існувало «садження» – вишивання перлами, коралями, коштовним камінням.«Золотим віком» бісеру на Україні була друга половина ХVIII – перша половина ХІХ ст. З нього виготовляли найрізноманітніші вироби: церковні прикраси, гаманці, чохли для скриньок, чорнильниць і чубуків, бісером вишивали ряси, сорочки і картини, обшивали взуття.

Джерела:

  1. Белегай, О. Б. "Навчальна програма гуртка бісероплетіння."
  2. Сафонова, М. С. "ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БІСЕРОПЛЕТІННЯ ЯК РІЗНОВИДУ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА." ВІСНИК 4 (1999)
  3. Киналь, Ю. "Деякі аспекти термінології в українському бісероплетінні." (2012)
  4. Фото приклади та інформація про прикраси з бісеру часів Київської Русі